Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
09:57 

С Днем

Estreya
Я - українка! // Якщо все сіре і кольору бракує - тоді біда... Хіба що намалюєш! (с)
Сегодня три года назад начался Майдан.

21.11.2016 в 15:32
Пишет Mister_Key:

До річниці.








З річницею вас.

Це як раз той самий випадок, коли не гріх налити чарку, запалити вогник і згадати все як воно було - і чорні очі лікарів, і дзвони собору, і як пальці мерзли від плитки і навіть не одразу відчувалося, що вже по ним б'єш, а не по ній. І терен. І космонавтів. І тих, кого везли в ліс. І тебе, Саню, як ти борща пакувала. І мене, і Юлю, і перший (для мене - перший) подив від брехні з-за парєбріка, і як речі всі просякалися димом, і... і...
Ай, не можна ж плакати зараз.
І жах від першої смерті, і невгамовний страх за дитину, і як гімн співався душею, а не вустами, і зелене з червоним сяйво, і важкі коробки ліків, і обпечених, чорних, страшних - тоді ми ще не знали, що опіки - не найгірша з опцій, - і як везли на Майдан все тепле, що було, а подих застигав в повітрі, і як забувалося про зиму, і дідок, що мою дитину пригощав чимось, і як нас було тисяча крапель, мільон крапель, цілий океан.
І ми тоді, наївні та дурні (добре, я була наївна та дурна) думали - ось зараз скинемо цього вилупка і почнемо будувати своє, ніхто більш не заважатиме.
Ага.
Я бачу це інколи у снах. Раніше не приходило, а ось тепер почало. Як палало в бочках, який жирний дим стлався, як у нього пірнали хлопці з самооборони - і деяких ти потім бачила, а деяких ні. Як ридма ридала бабуся, що принесла варенички та перекинула їх. Як дитина на мене зобижалася, що я її з собою не беру. Як я постійно відчувала, що можна зробити більше, і це болить досі. можна було. Можна і зараз. Кожного дня.
Яка була - і є, - народжена віра в те, що зможемо. Не повинні прожити життя рабами. Можемо підняти голову, розправити плечі, за ними відростити крила.
Я вірю в це і досі. Попри те, що для багатьох ті крила стали янгольскими у буквальному сенсі.
Вічна пам'ять всім полеглим. Вічна ненависть ворогам. Вічної віри у нас усім вам, хто був там поруч.
Хтось віддав все, що мав. Хтось віддав малу частинку. Хтось міг лише молитися і молився. Це не має значення.
Або ти у війську, з яким бог, або ні. А бог рабів не створював.
Зі святом.



URL записи

@темы: репост, Боже, храни Украину!, с Днем

URL
Комментарии
2016-11-23 в 00:05 

Veda_Klarity
Добре написано! Пам"ятаємо!

   

Тихий омут

главная